Ще кілька років тому для дизайнера, який хотів запустити власний SaaS або застосунок, усе виглядало доволі безрадісно. Фактично існувало лише два сценарії, і обидва вимагали багато сил, часу й терпіння.
Перший – сісти за програмування. Почати з нуля, розбиратися в мовах, фреймворках, бекенді, деплої. Місяці, а інколи й роки навчання, без жодної гарантії, що в процесі не перегориш або не закинеш ідею ще до релізу.
Другий – знайти співзасновника-розробника. А це означало не просто «познайомитися з кимось», а зійтися в цінностях, мотивації, баченні продукту й грошах. Навіть якщо пощастить знайти правильну людину, попереду все одно чекали довгі обговорення, компроміси й ризик, що партнерство розвалиться в найнеочікуваніший момент.
Обидва шляхи були складними. І саме тому більшість дизайнерів так і залишалися на боці сервісної роботи – створювали продукти для інших, відкладаючи власні ідеї «на потім».
Але у 2025 з’явилися інструменти, які буквально закрили прірву між дизайном і готовим продуктом. Тепер, щоб запустити сервіс, не обов’язково знати код або мати технічного партнера. Достатньо мати декілька AI-powered інструментів, які закриватимуть прогалини. Які інструменти можуть бути корисними:
- Figma Make дозволяє описати сторінку словами і отримати інтерактивний прототип із живою логікою та кодом.
- Framer AI дає змогу зібрати повноцінний сайт без жодного рядка HTML чи CSS.
- ChatGPT і Claude допомагають продумувати логіку, писати бекенд-частину й пояснювати, як усе це з’єднати між собою.
- А no-code сервіси на кшталт Supabase беруть на себе складні аспекти: базу даних, авторизацію користувачів, доступи
Фактично дизайнер отримав те, чого йому завжди бракувало: можливість довести ідею до працюючого продукту самостійно.
Етап 1. Шукай проблему, а не ідею
Найпоширеніша помилка, якої припускаються дизайнери, – починати з форми. З думки на кшталт: «Я хочу зробити красивий застосунок для…» і далі все йде по знайомому сценарію. Тижні роботи над UI, шрифти, відступи, анімації, акуратні компоненти. Усе виглядає добре. Іноді навіть дуже добре. Проблема лише в одному – цим ніхто не користується.
Причина проста: краса сама по собі не продається. Люди платять не за інтерфейс, а за вирішену проблему.
Саме тому успішні соло-фаундери мислять інакше. Вони починають не з екранів і не з кольорових палітр, а з питання: що саме болить у людей настільки, що вони готові за це платити?
Найпростіший і водночас найефективніший спосіб знайти таку проблему – піти туди, де люди вже про неї говорять. Reddit, Twitter/X, нішеві Telegram-канали, коментарі під продуктами конкурентів. Подивися, на що скаржаться знову й знову. Які задачі люди виконують вручну, хоча їх давно можна було б автоматизувати? Де вони регулярно втрачають час, гроші або нерви?
Хороший приклад – Pieter Levels, один із найвідоміших соло-фаундерів у світі. Він побудував мільйонний бізнес, використовуючи AI та no-code інструменти, але це не було випадковістю. За цим стояли роки уважного спостереження за реальними проблемами реальних людей. Він запустив понад 70 проєктів, і лише кілька з них стали прибутковими. Його головний принцип простий: знайди проблему, запустися швидко, не прив’язуйся до ідей, які не працюють.
Щоб не витрачати тижні на завідомо слабку концепцію, підключи AI вже на цьому етапі. Опиши свою ідею ChatGPT або Claude й попроси знайти слабкі місця, потенційних конкурентів, ризики та альтернативні підходи. Це не замінить живих розмов із користувачами, але допоможе швидко відсіяти половину ідей ще до того, як ти відкриєш Figma і зануришся в дизайн.
Етап 2. Спроєктуй MVP — і тільки MVP
Коли проблема вже зрозуміла, починається найприємніша частина – дизайн. Саме тут дизайнери зазвичай відчувають себе впевнено. Але тут же ховається й найбільша пастка – бажання зробити «одразу ідеально».
Хочеться продумати всі стани, усі сценарії, онбординг, порожні екрани, налаштування, темну тему й ще десять фіч «на майбутнє».
Але перший продукт не має бути ідеальним.
MVP — це не «урізана версія великого продукту». Це продукт, який вирішує одну конкретну проблему й робить це максимально просто й зрозуміло.
Відкрий Figma й задай собі одне питання: яка одна дія має статися, щоб користувач отримав цінність?
Усе інше — другорядне.
У більшості випадків MVP зводиться до кількох елементів:
- один екран входу або реєстрації (а іноді й без нього),
- одна основна функція,
- один зрозумілий результат, який людина отримує одразу.
Уявімо, що ти робиш інструмент для генерації постів у соцмережі для малого бізнесу. Повний продукт може включати календар публікацій, шаблони, аналітику, командну роботу. Але MVP це всього одна сторінка. Користувач вводить тему або кілька слів і за кілька секунд отримує готовий текст, який можна скопіювати й опублікувати.
І цього достатньо, щоб:
- перевірити, чи взагалі людям це потрібно,
- зрозуміти, чи готові вони платити,
- отримати перший живий фідбек.
Усе інше можна, і потрібно, додавати вже після першого контакту з реальними користувачами.
Етап 3. Перетвори дизайн на продукт
Саме тут і починається справжня магія 2026 року. Той момент, коли дизайн перестає бути просто макетом, а ідея абстракцією, і все це нарешті перетворюється на живий продукт.
Те, що раніше вимагало команди розробників і місяців роботи, сьогодні дизайнер може зробити сам. Figma Make дозволяє не писати код, а описувати логіку людською мовою. Ти пояснюєш, що має відбуватися після кліку, як поводиться форма, що бачить користувач, і отримуєш інтерактивний прототип із робочою логікою та кодом.
Додаєш Supabase як бекенд – і в тебе вже є база даних, реєстрація користувачів, збереження інформації. Фактично, повноцінний сервіс, який не соромно показати першим користувачам і зібрати реальний фідбек.
Якщо ж мова йде про лендінг або простий SaaS-сайт, Framer AI часто закриває всі ці потреби. Ти просто описуєш сторінку словами, що тут має бути, який настрій, яка структура, а сервіс збирає адаптивний сайт з анімаціями, інтерактивом і готовністю до запуску.
Для випадків, коли потрібна складніша логіка, є інструменти, на кшталт Bolt.new або Tempo. Тут теж не потрібно ставати програмістом, потрібно лише сформувати вимоги, що ти робиш, як дизайнер. Пояснюєш, що має робити продукт, у якій послідовності, з якими умовами, а ШІ бере технічну частину на себе.
І так, іноді щось не працює з першого разу і це нормально. Різниця в тому, що тепер ти не застрягаєш на цьому тижнями, ти просто копіюєш помилку в Claude або ChatGPT, отримуєш зрозуміле пояснення й конкретну пропозицію, що виправити.
Цикл «зробив → зламалося → запитав AI → полагодив» сьогодні став звичним процесом розробки для дизайнера-фаундера.
Етап 4. Знайди перших клієнтів
Одна з найскладніших думок для дизайнера – усвідомити, що продукт не має бути ідеальним, щоб його почали купувати. Він не зобов’язаний виглядати «як у великого стартапу». Він навіть не зобов’язаний подобатися всім. Його головне завдання – бути корисним для конкретних людей у конкретний момент.
Перфекціонізм часто маскується під турботу про якість, але на практиці він просто відкладає зустріч із реальністю. Саме тому MVP варто показувати якомога раніше. Поділись ним у спільнотах, де є твоя аудиторія: у тематичних Telegram-каналах, на DOU, Reddit або LinkedIn. Додай скріншот, коротко опиши проблему, яку ти вирішуєш, і запропонуй ранній доступ або бета-тестування.
Build in public – це коли ти відкрито показуєш процес від перших макетів до перших помилок і паралельно робиш дві важливі речі: будуєш довіру і перевіряєш ідею на живих людях.
Людям цікаві не відполіровані лендінги без історії, а чесний шлях: що ти робиш, чому саме так і що з цього виходить. Саме такі історії притягують перших користувачів і перших платних клієнтів.
Етап 5. Автоматизуй і масштабуй
Коли з’являються перші клієнти й перший живий фідбек, змінюється сам характер роботи над продуктом. Ти більше не просто «запускаєш щось для тесту» – ти починаєш підтримувати сервіс, яким реально користуються люди. І саме на цьому етапі AI переходить з ролі помічника у роль інструмента для масштабування.
ChatGPT або Claude можуть узяти на себе частину підтримки користувачів. Типові запитання, пояснення функцій, онбординг-листи, усе це можна автоматизувати, навчивши AI контексту твого продукту. Натомість ти не витрачаєш години на повторювані відповіді й можеш зосередитися на розвитку.
Make або Zapier допомагають з’єднати всі частини процесу в один ланцюжок. Новий платіж → автоматичний лист → доступ до продукту → запис у CRM. Те, що раніше вимагало ручної роботи або окремого менеджера, тепер працює саме по собі.
Для розуміння того, що відбувається всередині продукту, підключай Hotjar або PostHog. Теплові карти, записи сесій, події — це показує, як користувачі поводяться насправді, а не так, як тобі здається. Для дизайнера це особливо цінно: ти бачиш власний продукт очима реальних людей і можеш приймати рішення на основі фактів.
У 2026 році одна людина з правильним набором інструментів здатна підтримувати й розвивати продукт, який ще кілька років тому вимагав би повноцінної команди з кількох спеціалістів.
Чому дизайнери стають сильними фаундерами
Є причина, чому саме дизайнери все частіше стають успішними фаундерами. Вони володіють навичкою, яку інші опановують роками або так і не опановують – умінням мислити досвідом користувача.
У світі, де AI-продуктів стає дедалі більше й майже будь-яку функцію можна відтворити технічно, саме UX стає вирішальним фактором. Саме він відрізняє продукти, які приносять дохід, від тих, які просто існують.
Коли дизайнер починає будувати бізнес, він не зраджує свою професію. Він її розширює. Дизайн перестає бути лише етапом у процесі й стає основою всього продукту.
І у 2026 році AI зробив цей шлях доступним як ніколи раніше.
